23.06.2020
У авторському матеріалі для сайту VECTOR провідний інженер-розробник Державної IT-компанії ДП Інфотех Максим Сохацький розвінчує найпоширеніші міфи про українське державне IT, розповідає про свій особистий досвід роботи у ньому та відмінність від західних аутсорсінгових «гігантів».
Державні IT-компанії зазвичай не вважають такими ж успішними та проривними, як комерційні. Причини цього явища не завжди об’єктивні. Навколо держаних IT-компаній сформувалась величезна кількість стереотипів та міфів, які важко подолати.
Максим Сохацький працює у державній IT-компанії ДП «Інфотех» з вересня 2019 року. Він має 20-річний досвід у розробці виробничого ПЗ у сфері управління підприємствами (ERP) та досвід співпраці з компаніями: NYNJA Group, Gaon Capital, «ПриватБанк», Cloudozer, Deutsche Bank, International Land Systems. Ми попросили його розповісти про популярні міфи довкола державних IT-компаній та спростувати їх.
За час роботи в «Інфотех» мені вдалося познайомитися з надзвичайним колективом, який налічує більше ніж 500-річний сукупний професійний досвід у сфері побудови складних соціо-інформаційних ERP-систем та пройшов шлях від алфавітно-цифрових дисплеїв, DOS і FoxPro до сучасних технологій. Ми готуємо не тільки багато нових та цікавих продуктів у портфоліо нашого підприємства, але й підтримуємо лінійку опенсорс-субпродуктів.
Хоча це перша і єдина державна компанія, де мені довелось працювати (за всі стверджувати не буду), я переконався на власному досвіді, що принаймні на прикладі «Інфотех» можна спробувати підтвердити або спростувати найпоширеніші «міфи» про роботу в державних ІТ-підприємствах. А саме:
1. застарілі технології;
2. корупція;
3. низька кваліфікація;
4. відсутність мотивації;
5. бюрократія;
6. віковий ценз.
Застарілі технології
Найдавніший міф, тому спочатку треба здійснити маленький екскурс. Коли починають говорити про державні підприємства, то зазвичай згадують технології, які існували в той час, коли проникнення ІТ в державні органи було мінімальним.
20-30 років тому як державні, так і приватні підприємства використовували DOS, Foxpro, Delphi. Програмні продукти у більшості створювалися власними штатними фахівцями, тобто писалися, як то кажуть, «для себе». Система контролю якості, якщо й впроваджувалася, стосувалася виключно основної діяльності, а IT-підрозділи вважали допоміжними. Плинність кадрів у власних IT-підрозділах завжди була та залишається дуже високою. Саме тому, коли звільняється автор продукту, його подальший розвиток та модернізація стають майже неможливими.
З часом більшість підприємств та державних органів прийшли до висновку: утримувати власну розробку програмних продуктів значно дорожче та менш ефективно, ніж впроваджувати рішення, що створені та підтримуються компаніями, які спеціалізуються виключно на розробці та інтеграції програмних продуктів.
Зараз, замовляючи програмне рішення в IT-компанії, неодмінною вимогою до нього буде можливість роботи виключно використовуючи сучасні браузери. Необхідність встановлення та постійного оновлення будь-яких додаткових програм на робочому місці користувача стає фактором, який стримує від придбання такого продукту. Щоб програмне рішення відповідало сучасним вимогам, воно має бути побудоване на сучасних технологіях.
У контексті веб-технологій спостерігається поступова міграція застарілих способів роботи з даними на веб-сторінці. Наприклад, коли браузери ще сильно відрізнялися, використовувалася jQuery як бібліотека абстракції, але вона вже давно втратила актуальність. Також замість XHR уже використовуються WebSockets, а графіки та аналітика будуються на d3.js та SVG.
Там, де раніше використовували С/C++/Delphi, тепер використовуються Rust, безпечні віртуальні машини (CLR, JVM, BEAM) та мови, де можна дати хоч якісь гарантії щодо пам’яті та помилок на стадії виконання. Навіть у JavaScript вже видно тенденцію — використовують компілятори, більш промислові системи типів, як TypeScript від Microsoft та ReasonML від Facebook. Отже, еволюція неминуча.
Ось кілька прикладів продуктів ДП «Інфотех», щоб зрозуміти актуальність технологій, на яких вони побудовані:
1. «МІА: Документообіг» використовує відкриту мову програмування та віртуальне середовище Ericsson Erlang/OTP, який активно використовується сучасними GSM/LTE операторами.
2. «МІА: Персонал» та «МІА: Облік та звітність» використовують на стороні сервера Microsoft TypeScript та Google V8.
Корупція
Найчутливіший міф. Корупція традиційно визначається як зловживання з метою особистих інтересів. Державне підприємство повинно бути побудоване на механізмах, які унеможливлюють таку ситуацію. Навіть за відсутності юридичної корупції може виникати технологічна. Це коли декілька гравців ринку державних послуг утворюють колаборацію, яка може негативно вплинути на глобальну інформаційну систему України або спровокувати перекіс у той чи інший бік.
Наприклад, таке може статися навіть від «благих намірів», але за відсутності досвіду. Якщо орієнтуватись тільки на економічні показники, є ризик виникнення так званого технічного боргу ІТ-компанії, що може призвести до затяжного піке при стратегічному плануванні.
Саме з такою метою було створено Міністерство та Комітет цифрової трансформації України, завдання яких — бути медіаторами та модерувати горизонтальні зв’язки між державними ІТ-підприємствами. В основному це інфраструктурні питання, пов’язані з побудовою національної хмарної платформи для державного процесингу. Річ у тому, що держпідприємства не мають можливості розміщувати інформацію, що є власністю держави, на сторонніх хмарних середовищах типу Azure, AWS, GCP.
Чутливими місцями, де може виникнути технологічна корупція та накопичуватись «технічний борг», можуть бути: закупівля апаратного та програмного забезпечення, а також розробка ПЗ.
Розглянемо по черзі:
1. Закупівля апаратного забезпечення. На жаль, неможливо повністю уникнути корупції при закупівлі апаратури, адже завжди є бракована та неякісна продукція, яку можна проштовхнути у держпідприємство за допомогою маркетингу.
2. Закупівля програмного забезпечення. Сюди можуть входити невмотивовані закупівлі баз дорогих продуктів — як, наприклад, ліцензії на дорогі версії Oracle та SQL Server, які могли б бути оптимізовані за допомогою сховищ із безкоштовними ліцензіями. Тут розібратися, на щастя, простіше, але судитись теж можна довго. Річ у тому, що певні системи історично будувались на корпоративних продуктах, репутацію яких можуть переоцінити з урахуванням широкого спектру сучасних Open Source SQL та NoSQL аналогів.
3. Створення програмного забезпечення. Очевидно, що головною функцією державного ІТ-підприємства є створення програмного забезпечення. Це виробничий процес, тому тут можливі варіанти: створення за допомогою підрядника та власними силами. У першому — ризики суттєві. Власні цілі підрядника не перетинаються з цілями держкомпанії — забезпечення блага державі. У другому випадку можна мінімізувати ризики, а заодно і витрати, бо створення ПЗ на аутсорсі має додаткову вартість у розмірі 10% на одного працівника. Володіння власною розробкою продукту знижує корупційні ризики, пов’язані з комерційним підрядником.
Стратегія компанії ДП «Інфотех» полягає в мінімізації ризиків, пов’язаних з цим, і таким чином, намагаємось за можливості використовувати власні виробничі ресурси протягом усього циклу розробки ПЗ.
Низька кваліфікація
Найвідоміший міф — про низьку кваліфікацію. Головними стереотипами тут є уявлення про низькі зарплати та, як наслідок, некваліфікованих співробітників. На щастя, сучасна політика держави полягає в постійному пошуку та залученню висококваліфікованих спеціалістів, які мають стаж роботи в корпоративному секторі.
Вакансії державних ІТ-компаній ділять спільний ринок разом з комерційними ІТ-підприємствами. Перші нічим не відрізняються від своїх комерційних «колег» з точки зору виробництва. В останньому необхідні фахівці як високого, так і низького рівня.
Єдиним показником тут може стати заробітна плата: сучасний ринок праці України гарантує адекватну та справедливу винагороду кваліфікованим працівникам. Тобто ринкові відносини, суб’єктом яких є будь-яке IT-підприємство, унеможливлює залучення кваліфікованих фахівців за неадекватну грошову винагороду.
Відсутність мотивації
Найінфантильніший міф. Нецікава робота. Тут можна почати з двох крайнощів з точки зору найманого працівника. Перша — це робота у великій компанії з корпоративними процесами, де він вчиться будувати складні системи та знайомиться з великими промисловими комплексами, які регулюються стандартами та протоколами. Найбільше такий тип роботи підходить молодим працівникам, які хочуть осягнути створення грандіозних систем.
З часом виробничий процес певним чином деформує робітника, коли він розуміє — якщо у неформальний спосіб у маленькій команді можна значно швидше рухатися та досягати кращих показників. Так виникає друга точка зору — мобільні робочі групи та команди, стартапи тощо.
Протягом життя працівники часто міняють ці точки зору. Саме тому важливо, аби компанія інтегрувала неформальні мобільні команди разом з більш бюрократизованими виробничими процесами, які регулюються бізнес-правилами.
На практиці це часто виглядає так: людина працює у серії великих компаній, втрачає мотивацію, бо не бачить безпосередніх результатів своєї роботи, а тому переходить в ризикований стартап. У ньому можна відчути та отримати ту жадану сатисфакцію. Часто це відбувається циклічно. Стартапний анархізм набридає, хочеться стабільності, а тому люди вертаються у великі підприємства. Компанія, яка може запропонувати обидві моделі, здатна зменшити HR-трафік.
Щодо сатисфакції та спостереження за своїми результатами, то в державних компаніях є можливість відчути це як у складі неформальних мобільних команд, так і у складі продуктових з повною виробничою бюрократичною документацією. Тому що результати цієї роботи ви можете відчути одразу: ваші сервіси обговорюють в новинах, ви ділитесь зі своїми знайомими, відбувається завершальний етап реалізації себе як спеціаліста.
Бюрократія
Найскладніший міф, який пов’язаний з бюрократією в державі взагалі. Управління на сучасних ІТ-підприємства регулюється тими самими виробничими стандартами ISO-9001 та CMMI, яких дотримуються усі великі ІТ-компанії та великі промислові підприємства.
Так, це дійсно система бюрократичних стандартів, але їхня головна задача — це якраз управління складністю, її оптимізацією за певними KPI, показниками підприємства. Тут можна виділити також:
- стандарт ISO-42010 про системну інженерію та фреймворк Закмана;
- ISO-19510, який визначає мову управління виробничими процесами спільну для бюрократії в державному та комерційному секторі;
- ISO-19514 — сучасний текстовий стандарт на UML;
- ISO-20922 — стандарт на сучасну надшвидку шину для планетарної телеметрії.
- у сфері безпеки державний сектор повністю відповідає стандартам транснаціональних корпорацій — це сім’я протоколів X.509.
Без їх дотримання компанія ризикує потонути у синдромі «винайдено не нами» та витрачати зусилля на створення нових продуктів, їх стандартизації та забезпечення додаткового контролю якості. Часто продукти маленьких компаній дійсно можуть конкурувати з дорогими великих.
Отже, управління в державних ІТ-компаніях дійсно бюрократичне, але ця бюрократія вмотивована оптимальним управлінням.
Віковий ценз
Наймолодший міф. Існує міф, що середній вік на державних підприємства вищий, ніж у комерційних. З одного боку, це так, принаймні у керівництві. Це явище пов’язане з підвищеними ризиками та відповідальністю, а також політичною кон’юнктурою.
Але технічний склад — це переважно молоді спеціалісти, які оперативно реагують на виробничі виклики, переважно з досвідом у корпоративному секторі. Іншою стороною цієї медалі є те, що робота зі старшими спеціалістами дає змогу дістати необхідний досвід молодшим колегам.
У цьому плані державні компанії більше нагадують банківський та промисловий ERP-сектори, де є певна культура у вихованні та просуванні молодих талантів всередині компанії. До цієї категорії відносяться система менторства, супровід професійного розвитку, психологічна підтримка тощо.
Контрприклади. Ефективні технології та компанії
Приклади нестандартних ефективних технологій, які оптимізували роботи державних підприємств та показують, що можна досягати успіху без коштовних ліцензій та складних продуктів транснаціональних корпорацій.
Хоча АТ КБ «ПриватБанк» був створений як комерційне підприємство, зараз є прикладом державного, яке побудовано на ефективних технологіях. Ще з 2005 року «ПриватБанк» орієнтувався на мову від Ericsson — Erlang, а прапор Erlang довгий час висів біля головного офісу у Дніпрі.
Використання Erlang дозволило зменшити виробничі витрати та оптимізувати системи для майбутнього навантаження, пов’язаного з розвитком та масштабуванням банку до національного рівня. Після того, як компанія Facebook придбала написаний на Erlang мессенджер WhatsApp за $19 млрд, стало зрозуміло, що рішення, прийняте у 2005 році, було правильним та успішними.
ДП «Держінфомресурс» є національним оператором шини документообігу органів виконавчої влади. Для побудови системи було обрано стандарт ISO-11756 на сховище з глобальним простором ключів MUMPS на базі комерційного продукту InterSystems Caché.
Система MUMPS використовується у галузі охороні здоров’я США, у їхньому національному продукті — Vista, системі управління державними госпіталями. Також на MUMPS був побудований оригінальний картковий процесинг VISA зі швидкодією 300 000 дискових транзакцій на секунду на одному екземплярі. Вибір цієї системи дозволив держпідприємству пережити стрибки навантаження та продовжувати нарощувати виробничі потужності мінімальними зусиллями та затратами.
ДП «Інфотех» — оператор єдиної інформаційної системи «ЄІС» МВС України та автор низки ERP продуктів. Для продукту компанії «МІА: Документообіг» використовуються відкрита ERP платформа на базі Erlang/Elixir. Вона вже успішно зарекомендувала себе впровадженням у «ПриватБанку» в якості основи для продукту «Депозити ПриватБанк», що функціонує з 2015 року. Окрім Erlang/Elixir у ДП «Інфотех» використовуються TypeScript, Scala, C++, .NET, Java та інші менш відомі сучасні технології.
