14.09.2020
Відповідно до проєкту Закону №4051 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи» дистанційну та надомну форми робіт розмежують, встановлять чіткі правила їх застосування роботодавцями та умови, яких мають дотримуватись робітники. Сайт «Сьогодні» зібрав профільних експертів для обговорення доцільності та переваг нового Закону.
На думку Дар’ї Колісниченко – начальника договірного відділу Державної IT-компанії Інфотех — поширення коронавірусної інфекції КОВІД-19 та введення у зв’язку із цим обмежувальних заходів стали тими обставинами, які змусили кожного роботодавця звернути увагу на проблематику відсутності регулювання трудових правовідносин в умовах дистанційної роботи.
Прийняття Закону від 30.03.2020 р. № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» дещо допомогло врегулювати нагальні питання, які раніше взагалі не були регламентовані (в т.ч. що таке дистанційна робота як така і яким чином здійснювати оформлення трудових відносин при переведенні працівників на дистанційну роботу, яким чином забезпечити трудові гарантії працівників та найголовніше як забезпечувати належні умови праці), проте на сьогодні все одно залишились деякі прогалини та невирішені питання.
Зокрема, залишаються питання оформлення таких особливих трудових відносин, забезпечення умов охорони праці, організації праці та забезпечення працівників матеріально-технічною базою, а також най болюче для роботодавців — це питання матеріальної відповідальності за шкоду, завдану майну роботодавця, яке надається працівнику під час виконання роботи дистанційно.
Проблематика відшкодування працівником завданих збитків, у зв’язку із пошкодженням чи знищенням майна роботодавця, перш за все зумовлена тим, що чинне законодавство не передбачає укладання договору про повну матеріальну відповідальність у таких випадках, тобто при виконанні роботи дистанційно (надомно).
При цьому роботодавець зобов’язаний забезпечувати працівників необхідним обладнанням та технікою для виконання трудових обов’язків. Найчастіше це комп’ютерне обладнання та друкарська техніка.
На сьогодні чіткого механізму контролю за виконанням роботи надомників і використанням наданого майна для виконання такої роботи немає.
Окрім того, на даний час залишилось абсолютно невирішеним питання яким чином роботодавцю створювати та забезпечувати безпечні та нешкідливі умови праці щодо працівників, які працюють дистанційно.
«Однозначно прийняття Закону є позитивною зміною у регулюванні трудових відносин. Чинний Кодекс законів про працю України прийнятий ще у 1971 році, і на сьогоднішній день його норми не повною мірою враховують сучасні потреби роботодавців та працівників. Вважаю, що новий закон повинен не просто спростити відносини, а й значно допомогти. Оскільки щонайменше він розмежовує поняття дистанційної роботи та надомної, і вже більш чітко врегульовує права та обов’язки як працівників, так і роботодавців»
- коментує сайту «Сьогодні» Дар’я Колісниченко.
Регламентоване питання щодо виконання обов’язку роботодавця у сфері охорони праці, а саме статтею 153 Кодексу передбачається проведення інструктажів (навчання) з питань охорони праці та протипожежної охорони (в межах використання працівниками обладнання та засобів, рекомендованих або наданих роботодавцем) дистанційно із використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема шляхом відеозв’язку.
Також врегульовано питання матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану майну роботодавця, а саме передбачається можливість укладання письмового договору про повну матеріальну відповідальність з працівниками, які виконують роботу за трудовим договором про дистанційну або надомну роботу та користуються обладнанням і засобами роботодавця, наданими їм для виконання роботи.
Серед переваг Закону Дар’я Колісниченко виділяє наступне:
«Новий Закон передбачає затвердження типових форм трудового договору про надомну та дистанційну роботу, що має своєю чергою також допомогти врахувати усі особливості при оформленні трудових відносин. Досить позитивним кроком також вважаю введення норми про право працівника, який має дитину віком до 3 років, або здійснює догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку, виконання своєї роботи дистанційно. Оскільки, багато непоодиноких випадків є коли жінки, рідше — чоловіки, не можуть скористатися своїм правом на професійний розвиток через догляд за дитиною, новий Закон нарешті наддасть можливість поєднати батьківський обов’язок з роботою на рівні з іншими».
Законопроєктом передбачається можливість виплати працівнику компенсації за використання належних йому або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, а також відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат.
Підсумовуючи, Дар’я Колісниченко зазначає, що додаткові витрати у зв’язку із переходом на режим дистанційної роботи будуть, оскільки виникає необхідність в придбанні додаткової офісної техніки, яка при звичайному режимі роботи використовується декількома співробітниками одночасно. Проте деякі роботодавці зможуть при таких умовах праці також і зекономити, якщо правильно налагодити та оптимізувати роботу. Наприклад, за рахунок скорочення витрат на утримання нерухомого майна, шляхом зменшення орендної площі, якщо таке майно орендується, за рахунок витрат на комунальні послуги, тарифи на які для комерційних споживачів майже вдвічі більші, ніж для побутових споживачів, а також витрат на папір при переході на електронний документообіг.
Відтак дистанційна робота може навіть допомогти скоротити фінансові навантаження для роботодавця.
Посилання на матеріал сайту «Сьогодні»
